22 / 36
21
Річ у тім, що обидві його старші сестри також люби-
ли гарно вдягатися. Перед тим як іти на побачення,
вони нерідко ловили тоді ще малого Цкуру і випитува-
ли його думку про свій одяг. Украй серйозно, хоча не-
відомо чому. «Слухай, а оце як тобі? Отакий верх пасує
до цього низу?» І щоразу Цкуру щиро висловлював
свою чоловічу думку. Обидві сестри часто на неї зважа-
ли, що його самого неабияк тішило. Так непомітно
у нього і сформувалася ця звичка.
Безгучно втягуючи віскі із содовою, Цкуру подум-
ки уявляв собі, як зніматиме зі Сари сукню. Розстіб-
не гачок, ніжно потягне за застібку замка. Хоча вони
кохалися лише один раз, робити це з нею було добре
і затишно. І у вбранні, і без нього вона видавалася мо-
лодшою принаймні років на п’ять. Мала білу шкіру та
хоч і невеликі, проте гарні округлі перса. Пестити її
тіло було прекрасно, а після сім’явилиття він відчував
ніжний спокій, пригортаючи її до себе. Але, звісно,
цього було недостатньо. І він це розумів. Між людьми
має існувати зв’язок. Якщо ти щось береш, то маєш
віддавати навзаєм.
—А яким тобі запам’яталося навчання у старшій шко-
лі? — спитав Цкуру.
Сара захитала заперечно:
—Моє навчання у школі зараз не має значення. По-
вір, нічого цікавого. Колись тобі розповім, якщо мати-
меш бажання. Мені дуже цікаво, що там було далі з ва-
шою групою з п’яти друзів.
Цкуру зачерпнув жменю горішків, кілька з’їв.
—У нас було кілька негласних правил, яких ми до-
тримувалися. Одне з них полягало в тому, що, наскільки