26 / 38
концтаборів
ГУЛАГу
, а заразом — контингент, тобто
кримінальних злочинців, які ніде й ніколи, особливо
тоді, в описані часи, українською мовою між собою
не спілкувалися. Нехай це вас не бентежить, так само,
як попустіться, коли почуєте жаргонне табірне слівце
в українській версії.
Якби це робилося для телебачення чи кіно, тоді, звіс-
но, я б лишив пряму мову своїх персонажів такою, якою
вони звертаються до операторської камери. Проте ко-
ли йдеться про писаний та друкований текст, я залишаю
за собою право відмовитися від практики, коли з волі
автора вороги України говорять виключно російською,
та ще й матюкаються, а її герої — навпаки, вживають лі-
тературну українську, демонструючи при цьому висо-
кий як для людини без вищої освіти рівень мовної куль-
тури. Признатися, мене влаштувала та обставина, що
далі герої говоритимуть від себе, тобто — прямою мо-
вою. Усі огріхи та неточності можна списати на те, що
з моїм дядьком спілкувалися живі люди — навіть ста-
рий чекіст Лев Доброхотов лишився для мене таким.
Хіба що залишаю за собою право писати назву лиховіс-
ного органу держбезпеки, не перекладаючи абревіату-
ру українською мовою, а прямо так, як її запам’ятали, —
НКВД, МГБ… Це звучить лиховісніше, безнадійніше,
страшніше… Саме тому ми радіємо, коли така безвід-
мовна машина в боротьбі з нашими героями дає збої.
Здається, все. На цьому свою місію вважаю заверше-
ною. Необхідне в нашій ситуації вступне слово трошки за-
тягнулося. Тому лишаю тебе, читачу, самна сам із цією іс-
торією. Настількижреальною, наскільки й неймовірною…
Ваш К. Рогозний