19 / 34
Дара Корній
18
різдвяної страви. Страви поки що на святочно-
му столі не стоять. Дідусь першим бере в руки
спечений хліб, мисочку куті, і ми з ним, Госпо-
дар оселі і я, невинна душа, виходимо з хати та
йдемо причащати худібку.
Заходимо до хліва. Кидаю по ложці страв
і корові, і телятку, і вівцям. Дідусь торкається
хлібом тричі до голови кожної худобинки та
маже між очима хрестик пальцем, вмоченим
у кутю. Даємо їсти і домашній птиці, і кроликам.
Тоді прямуємо до пасіки. Обходимо уважно
кожний вулик. Це напрочуд тремтливе дійство.
Дідусь благословляє святим хлібом бджолину
родину й робить на вуликах хрестики пальцем,
змоченим у куті. Я знаю, що цієї ночі худібка
з Богом розмовляє, особливо бджоли. То мусиш
усім вгодити, як добрий господар — багатства
володар. Особливо того багатства невидимого,
що маєш у душі. Дідусь так каже. А я, мала,
слухаю то все і запам’ятовую.
Далі прямуємо до криниці. Мені завжди зда-
валося, що саме в ній ховається від людського
цікавого ока дух хати. Облазивши всі закутки
нашого обійстя, навіть видивляючись його крізь
вушко циганської голки, впевнено зробила та-
кий висновок. Бо коли зазирнути в нашу крини-
цю, то обов’язково, і вдень також, побачиш зо-
рі та ще чиюсь тінь. А коли наважишся з нею