Previous Page  25 / 40 Next Page
Information
Show Menu
Previous Page 25 / 40 Next Page
Page Background

25

Остріт швидко опанував себе.

— Вигляд такий маєш, наче ти вже труп, чаклуне, — сказав він. —

Напевно, з переляку. Не бійся. Я несу тобі помилування.

Відьмак не відповів.

— Ти не чуєш, що я кажу, рівійський знахаре? Ти врятований. І ба-

гатий. — Остріт зважив у руці чималу торбину й жбурнув її Ґеральту під

ноги. — Тисяча оренів. Бери, сідай на коня і забирайся звідси!

Рівієць мовчав.

— Не витріщайся на мене! — сказав Остріт голосніше. — І не марнуй

мого часу. Я не хочу стояти тут до опівночі. Чи ти не розумієш? Не

бажаю, аби ти знімав закляття. Ні, ти не вгадав. Я не разом із Веле-

радом та Сеґеліном. Я не бажаю, щоб ти її вбивав. Тобі просто треба

забратися геть. Усе має лишитися як є.

Відьмак не ворухнувся. Не хотів, щоби вельможа зрозумів, наскільки

прискорені зараз його рухи та реакції. Швидко сутеніло, і те було йому на

користь, бо навіть напівтемрява була занадто яскравою для його зіниць.

— І чому ж, пане, все повинно залишитися як є? — запитав він,

намагаючись повільно вимовляти кожне слово.

— А це, — Остріт пихато задер підборіддя, — до дідька мало тебе

обходить.

— А якщо я вже знаю?

— Цікаво.

— Фольтеста буде легше усунути з трону, якщо стриґа дошкулятиме

людям іще сильніше? Якщо королівський безум достобіса остогидне

вельможам і простому люду, вірно? Я їхав через Реданію, через Нові­

град. Чимало подейкують про те, що у Визімі дехто дочекатися не

може короля Визіміра як визволителя та істинного монарха. Але мене,

пане Остріте, не обходять ані політика, ані наслідування тронів, ані

палацові перевороти. Я тут, щоби виконати роботу. Ти ніколи не чув

про почуття обов’язку і звичайну чесність? Про професійну етику?

— Зважай, до кого мовиш, волоцюго! — розлючено гарикнув Остріт,

поклавши долоню на руків’я меча. — З мене досить, я не звик диску-

тувати із невідомо ким. Гляньте на нього: етика, кодекси, мораль! Хто б

говорив? Розбійник, що тільки-но з’явився, так і повбивав людей? Той,

хто уклінно гнувся перед Фольтестом, а за його спиною торгувався із

Велерадом, наче найманий рубака? І ти насмілюєшся дерти носа,