25 / 38
25
— Так.
Вона мовчки запропонувала мені пластинку жуйки, яку я взяв,
а тоді вкинула пачку назад у сумку.
— Я хочу сказати, зважаючи на усі ці Матильдині штучки, що
ретельно обраний подарунок не мусить коштувати багато. Напри-
клад, можна обмежитися недорогим прес-пап’є з блошиного ринку.
Це було б фантастично, думаю, якби хтось із нас мав час з’їздити
туди. Торік черга обирати подарунок для Матильди була за Прю. Вона
запанікувала, подалася до «Саксу» у свою обідню перерву й запла
тила, я думаю, ще півсотні своїх баксів на додачу до тих, які ми зібра-
ли, щоб купити темні окуляри від Тома Форда, здається, а проте Ма-
тильда не втрималася, щоб не пожартувати на адресу американців
і їхньої споживацької культури. Хоч Прю навіть не американка, вона
австралійка.
— А ви обговорили це із Серджо? — запитав я.
Серджо, мультимільйонер і керівник фірми, у якій працювала мати,
бував частіше не в офісі, а на сторінках світської хроніки разом із та-
кими людьми, як Донателла Версаче. Обговорити справу з Серджо
означало те саме, що запитати: «А що сказав би про це Христос?»
—Серджо уявляє собі книжку з мистецтва як альбом Гельмута
Ньютона
1
або той альбом для читання в кав’ярнях, який нещодавно
опублікувала Мадонна.
Я хотів був запитати, хто такий Гельмут Ньютон, але з’явилася кра-
ща думка.
— А чому б вам не подарувати їй картку для проїзду в метро?
Мати закотила очі.
—Повір мені, я обов’язково мала б це зробити.
Нещодавно вся робота їхньої фірми увірвалася, коли автомобіль
Матильди потрапив у пробку, примусивши її застрягнути у Вільямс
бурзі, у студії ювеліра.
— А ти зроби це анонімно. Залиш стару картку без грошей на ній
на її робочому столі, аби подивитися, що вона зробить.
— Я скажу тобі, що вона зробить, — сказала мама, просовуючи
в білетне віконечко свій абонемент. —Звільнить свого асистента й, на-
певне, половину людей, які працюють у відділі продукції.
1
Гельмут Ньютон (1920—2004) —німецький та австралійський фотограф і фото-
художник.