22 / 38
22
—Онде вільне таксі, — сказав я, глянувши вгору по П’ятій авеню;
та коли я це говорив, якийсь бізнесмен підбіг до узбіччя з піднятою
рукою, і зелений вогник згас.
По той бік вулиці художники стрімко накривали свої полотна
плівкою. Продавець кави опустив заслінки на візкові. Ми поквапи-
лися через перехід, і, коли вже опинилися на протилежному боці,
велика крапля дощу впала мені на щоку. Поодинокі коричневі кола —
досить широко розкидані, великі, як десятицентова монета, — стали
з’являтися на хіднику.
—О,
чорт
! — скрикнула мама.
Вона шпорталася в сумочці, щоб дістати парасольку, яка не могла
сховати й однієї людини, не кажучи вже про двох.
І тоді лупонув холодний дощ, налітаючи збоку, справжні потоки
ринули на верхівки дерев та вуличні навіси. Мати намагалася розкри-
ти вередливу парасольку, але без особливого успіху. Люди на вулиці
та в парку накривали голови портфелями й газетами, квапливо піді-
ймаючись сходами до портика музею, єдиного місця на вулиці, де
можна було сховатися від дощу. І ми почувалися щасливими й пере-
бували у святковому настрої, поспішаючи сходами під тоненькою
смугастою парасолькою, швидше, швидше і швидше, так ніби тікали
від чогось жахливого, а не бігли йому назустріч.
IV
Три важливі події сталися в житті моєї матері після того, як вона при-
їхала з Канзасу в Нью-Йорк автобусом, без друзів і практично без
грошей. Перша, коли агент на ім’я Дейв Джо Пікеринг, сидячи за сто-
ликом кав’ярні у Вілліджі, звернув увагу на бідно вдягнену худорляву
дівчину-підлітка з такою довгою косою, що та могла сидіти на ній. Коли
вона принесла йому каву, він запропонував їй сімсот, а потім і тисячу
доларів за те, щоб замінила модель, яка не прийшла на зйомки катало-
гу, що відбувалися на протилежному боці вулиці. Агент показав їй на
фургон із їхнім обладнанням, який стояв у парку Шеридан, відрахував
гроші й поклав їх на стійку.
— Дайте мені десять хвилин, — сказала вона, виконала всі замов-
лення на цей сніданок, повісила фартух на цвях і вийшла з ним.
— Я була лише моделлю для каталогів товарів поштою, — завжди
намагалася пояснити мама людям, маючи на увазі, що ніколи не ви-