12 / 36
11
Важливе, якщо не головне, значення у справі створення май-
бутньої подружньої пари мала думка та позиція батьків дівчини
і парубка. До того ж одруження без їхнього дозволу забороняв
закон.
Ідеться не про сліпу батьківську сваволю, а про реальну
господарську потребу. За народними уявленнями, сім’я—це насам
перед господарська спілка, тож і підхід до укладення шлюбу нага-
дував діловий контракт, у якому зважували радше економічні пере-
ваги та перспективи новоутвореної господарської одиниці. Про те,
що саме майнові міркування посідали чільне місце при одруженні,
опосередковано свідчить і той факт, що коливання кількості шлюбів
у селі з року в рік перебувало у прямій залежності від урожаю.
Саме батьки, на загальне переконання, маючи значний жит-
тєвий досвід і найкращі наміри, здатні були дібрати оптимальну
пару для свого сина чи дочки. Старі та немічні батьки, потребу-
ючи допомоги в господарстві, квапили сина з одруженням, про-
понуючи на його вибір кількох дівчат з тих, кого б вони хотіли
мати за невістку (зважаючи насамперед на її посаг, родовід та
особисті риси). Нерідко батьки вибирали наречену синові прак-
тично без його участі.
Женять сина рідко за його згодою, а більш усього без його
згоди й відома. Батько куда захотів, туда й пішов у свати.
Тоді поїхав батько на ярмарок, десь там ще хтось виїхав на
ярмарок — випили, познакомились: «В тебе дочка, в мене
син — давай посватаємось!»
(Полтавщина)
Загалом, молодь, незалежно від статі, мала небагато свободи
у виборі подружжя. Про випадковість обрання пари свідчить і до-
волі відома практика почергового сватання, коли свати за один
день могли обійти кілька потенційних наречених, сподіваючись
дістати згоду бодай від однієї з них. Що вже казати про давній
звичай «зговор малолітніх», який побутував серед українців іще
наприкінці XVI ст. та міг вплинути на шлюбні уявлення українців
у пізніші часи. Згідно з цим звичаєм, батьки укладали шлюбну
угоду для власних неповнолітніх дітей, у якій заздалегідь визна-
чали час весілля, розмір посагу молодої і віна з боку молодого;
порушення такого контракту передбачало серйозні матеріальні
компенсації. У такому контексті і хлопці, і дівчата були пасивни-
ми об’єктами шлюбної угоди.