17 / 36
16
перспективи життя зятя-приймака відтворено у народних опові-
даннях та піснях:
...Шкода цьому приймаченьку
Та й хліба цілого:
— Візьми собі за комином
Сухаря цвілого.
Характерною рисою селянського господарства була єдність
виробництва, споживання та сімейного життя. Найраціональні-
шим способом організації праці в тогочасних умовах був суворий
розподіл усіх виробничих, господарських та побутових обов’язків
у подружжі за статтю і віком: уся праця була поділена на
жіноче
діло
та
чоловіче діло
.
Практично повсюдно серед українців традиція незмінно при-
писувала жінці виконання низки робіт у кількох господарсько-ви-
робничих сферах:
обробіток городу (садіння, догляд рослин, збирання врожаю
городніх культур); допоміжні польові роботи (поганяти волів,
прополювати, спушувати ґрунт); сівба, прополювання та зби-
рання волоконних рослин (льону, конопель); жнивування (сер-
пом, в’язання снопів); заготівля сіна (згортання сіна, інколи
косовиця); квітникарство;
санітарно-гігієнічні заходи (прибирання оселі та подвір’я;
прання; миття посуду; миття, білення та мазання печі, стін, під-
логи; виведення паразитів тощо); принесення в дім води і дров;
лікування членів сім’ї; господарська магія (очисна та захисна);
догляд та годування великої рогатої худоби, свиней і птиці;
доїння; стриження овець; догляд домашніх тварин (кота,
собаки);
переробка сільськогосподарської сировини та приготування
їжі: виготовлення круп; виготовлення сметани, сиру, масла;
соління та квашення овочів, сушіння грибів, ягід та плодів,
щоденне приготування їжі для сім’ї та випікання хліба тощо);
віяння зерна, лущення кукурудзи та соняхів; первинна оброб-
ка олійної сировини (насіння льону, конопель);
виготовлення ниток (увесь технологічний процес переробки
з льону, конопель, вовни); виготовлення полотна (ткання, бі-
лення); пошиття одягу та побутових речей; вишивання; пле-
тіння одягу з вовни;