11 / 36
10
парубка на означення факту укладення шлюбу містить відтінок
партнерства, гендерної симетрії у ситуації одруження.
Чи можлива була дівоча ініціатива щодо одруження? Історич-
ні та етнографічні джерела свідчать, що в середовищі селян-коза-
ків наприкінці XVI — на початку XVII ст. побутував звичай, який
надавав дівчині можливість самій свататися до обранця: вона при-
ходила в його дім і залишалася там, наполягаючи на одруженні, аж
до отримання згоди на це самого парубка та його батьків. Відго-
лоски такого звичаю є в народних піснях:
Ой прийшла Маруся, стала біля ліжка:
— Прийміть мене, мамо, я ваша невістка (…)
Ой прийшла Маруся, стала коло столу:
— Прийміть мане, мамо, я люблю Миколу.
Ой прийшла Маруся, стала у куточку:
— Прийміть мене, мамо, за ріднюю дочку.
(Поділля)
Утім, дослідники сходяться на думці, що такий сценарій був
украй нетиповим: вірогідно, до такого незвичного способу одру-
ження могли вдаватися збезчещені дівчата, вимагаючи в родини
свого парубка легітимізації їх фактичних стосунків.
Ініціатива щодо одруження могла належати дівчині й за інших
особливих обставин. Йдеться про напівлегендарну норму звичає-
вого права, яка дозволяла звільнити злочинця від страти, коли
якась дівчина висловить бажання негайно взяти з ним шлюб. Ле-
генди з таким сюжетом були поширені на Придніпров’ї та в Гали-
чині, а на Волині чинність цього звичаю ще в першій половині
XVIII ст. доведена документально. Водночас цілком слушне засте-
реження знаного етнографа Володимира Гнатюка (1871—1926) про
те, що «за злодія чи розбійника ледве злакомило би ся багато по-
рядних дівчат виходити замуж і ще таким незвичайним способом».
Отже, згадані можливості вияву шлюбної ініціативи з боку
дівчини стосувались насамперед надзвичайних обставин, і їх треба
розглядати радше як виняток, що лише підтверджує загальне пра-
вило. Про це свідчить і порівняно незначна кількість згадок про такі
звичаї, і їх локальність, і майже цілковите зникнення таких практик
уже до середини ХІХ століття. Однак сам факт їхнього існування
вказує на те, що традиційна українська культура все ж припускала
своєрідну інверсію чоловічої і жіночої ролей при укладанні шлюбу.