23 / 36
22
в тогочасному законодавстві Російської імперії, де сказано: «Жінка
зобов’язана коритись своєму чоловікові як голові сім’ї, любити,
шанувати і необмежено слухатися, всіляко йому догоджати і дба-
ти, як господиня дому». Традиційно і Церква, і суспільна свідомість
вбачала у жінці особу відносно пасивну, залежну, яка потребує
чоловічої опіки та керівництва.
Гуцули і бойки — мешканці Українських Карпат — не вважали
жінку рівноцінною чоловікові, про що свідчить повсякденний етикет.
Іще на початку ХХ ст. дослідники народної культури горян спостері-
гали: «Коли муж і жона йдуть дорогою, то ніколи не йдуть побіч себе,
тілько він іде все наперед, а вона кілька кроків за ним позаду» (Воло-
димир Охримович), а «якщо потрібно нести якийсь тягар, то звичай-
но його звалюють на жінку; верхового коня звичайно використовує
чоловік, в той час як жінка йде поруч пішки» (Раймунд Фрідріх
Кайндль); «коли на фірі [возі] їхала, ніколи не сідала поруч з чоло-
віком, але на заді, бо пошіновок мусит бути» (ВолодимирШухевич).
В інших регіонах у щоденному побуті українців також поміт-
ні вияви жіночої субординації: наприклад, на Чернігівщині саме
чоловік вирішував, коли час обідати усій сім’ї, а під час великих
святкувань (наприклад, весілля) «чоловіки сідали за головним
столом, а жінки за заднім столом (...) Уважають, щоб батько по-
переду узяв» (Ніна Заглада). У деяких селах Слобожанщини «жін-
ки не повинні сідати при гостях; навіть обідаючи в своїй сім’ї вона
не сідає, а їсть стоячи» (Петро Іванов).
Жінка була щось нижче, ніколи не мішила си в бесіду, коли
люди [чоловіки] говорять.
(Гуцульщина)
Поширеність уявлень про жінку як істоту, нерівну чоловікові,
свідчать приказки, у яких жінка порівнюється з тваринами сумнів-
ної вдачі: «Не вір жінці, як чужому собаці», «Не вір ніколи жінці,
коняці й собаці», «Жінці не вір в домі, а кобилі — в дорозі», «Свин-
ка та жінка єдин мают нрав». Під сумнів ставиться не лише відда-
ність дружини, а й сам статус жінки стосовно чоловіка зведено до
рівня домашніх тварин, яких той використовує у господарстві.
Такі погляди віддзеркалені і в тогочасній правосвідомості,
яка вбачала у жінці особу неповносправну в правовому сенсі.
На Бойківщині свого часу вважали, що чоловік відповідальний
за поведінку дружини перед громадою. Ще у XVIII ст. суди зви-