21 / 36
20
що в незбагненний спосіб пов’язана з долею та здоров’ям меш-
канців дому. Залучення печі у ключові моменти родильного, ве-
сільного та поховального обрядів, її роль у практиках господар-
ської і лікувальної магії, особливо шанобливе ставлення до неї
у повсякденному житті доводять, що ще у дохристиянській тради-
ції вона мала високий сакральний статус, її вважали одним з ду-
ховних осередків житла.
З-посеред особливо значущих предметів жіночої субкульту-
ри варто виокремити скриню, що становила недоторканну і не-
подільну власність господині дому, яку передавали у спадок суто
по жіночій лінії. У скрині зберігались тільки особисті речі жінки
і те майно, що успадковувалось від матері до дочки, втілюючи
рештки архаїчної матрилінійності родоводу. Саме за вмістом
скрині в народі звично оцінювали і саму господиню: «Добра го-
сподиня, коли повна скриня». Завдяки особливостям використан-
ня під час весільного ритуалу, орнаментиці оздоблення та збері-
ганню в скрині предметів жіночої магії скриня до того ж мала
потужний символічний статус.
У господарській царині жінка користувалась практично пов-
ною самостійністю: чоловік змушений був цілковито довіряти їй,
фізично не маючи можливості контролювати все господарство.
Розподіл праці і, відповідно, господарських сфер призвів до того,
що українські чоловіки практично ніколи не втручалися у справи
жінок. Це призвело до виникнення й утвердження певних еконо-
мічних прав жінки у подружжі. Зазвичай жінка розпоряджалася
більшою кількістю продуктів господарства, аніж чоловік. У деяких
регіонах (зокрема на Поліссі) саме в жінки-хазяйки були ключі від
господарських приміщень, де зберігалися продовольчі запаси сім’ї.
Як і повсюдно в Європі, надлишок будь-яких продуктів «жі-
ночого» господарства, а також невелику кількість зерна чи борош-
на жінка могла продати, обміняти чи подарувати, а отримані за це
кошти могла витратити без відома чоловіка, на власний розсуд
(на господарські чи то особисті потреби). Про певну господар-
сько-фінансову автономію чоловіка та дружини свідчить хоча б
той факт, що, приїхавши на ярмарок, господар і господиня поде-
куди навіть торгували окремо, кожен — продуктами своєї частини
господарства, отримуючи та витрачаючи гроші нарізно. Звичною
була ситуація, коли дружина доручала чоловікові продати дещо
з продуктів «жіночого» господарства з тим, що він потім повинен
був повернути їй отримані від продажу гроші та прозвітувати про