Table of Contents Table of Contents
Previous Page  22 / 36 Next Page
Information
Show Menu
Previous Page 22 / 36 Next Page
Page Background

21

витрати. Прикметно, що на Наддніпрянщині практично уся дрібна

торгівля та шинкарство перебували в руках жінок, яким, завдяки

власній підприємливості, вдалося майже повністю витіснити чо-

ловіків з цього бізнесу.

За обставин, коли жінка самостійно контролювала власну

господарську сферу та мала змогу розпоряджатися певними гро-

шовими сумами, вона посідала статус чоловікового партнера

у створенні спільного сімейного добробуту: «Чоловік і жінка — то

одна спілка». Однак у цій спілці годі говорити про цілковиту рів-

ність партнерів, адже сфера, що перебувала у віданні чоловіка

(рільництво, скотарство, промисли), мала ключове значення у се-

лянському господарстві: саме від неї насамперед залежав рівень

достатку сім’ї. Крім того, під час вирішення найважливіших для

сім’ї господарських питань (купівля, продаж, обмін значної частки

майна — землі, худоби, збіжжя тощо) думка чоловіка була визна-

чальною. І хоча такі рішення чоловік майже ніколи не ухвалював

одноосібно, жіночий голос був радше дорадчим.

Жіночі функції у селянському господарстві були значущими

для підтримання рівня добробуту і повноцінної життєдіяльності

усієї родини: у них поєднувались продуктивна (виробнича) і ре-

продуктивна (обслуговувальна) праця. Дружина мала значну

автономію в межах своєї господарської царини, а її статус і стиль

взаємин у подружжі значною мірою залежали від розмірів її

особистого майна (посагу, «материзни», власних коштів) та міс-

ця проживання сім’ї. Утім, говорити про рівноцінність чоловічо-

го і жіночого голосу в ухваленні загальногосподарських рішень

та про паритетність їх прав немає підстав: чоловік і формально,

і фактично діяв як голова сім’ї, власник і розпорядник основно-

го майна родини.

Особисті стосунки у подружжі

І традиція, і право розглядали чоловіка як голову сім’ї, віддаючи

в його руки значну владу над рештою членів родини. «Селянська

сім’я, — повідомляв на межі ХІХ—ХХ ст. член Волинського церков-

но-археологічного товариства, — перебуває у безпосередньому

підпорядкуванні батькові, який обговорює сімейні справи, дбає

про майбутнє дітей і в разі потреби сам чинить над ними домашній

суд». Пряма настанова на жіночу підлеглість у шлюбі віддзеркалена