24 / 36
23
—Про Великий вибух я також знаю мало, — відка-
зав Цкуру.
Сара відпила ковток мохіто, порозглядала з кількох
ракурсів м’ятний листочок. А тоді сказала:
— Знаєш, я навчалася у приватній дівочій гімназії,
тому, щиро кажучи, нічого не знаюпро компанії хлопців
і дівчат у звичайних школах. Не можу собі уявити, як це.
Абипідтримувати своюспільноту
без розбрату
, вип’ятеро
намагалися притлумити свої бажання. Правильно?
—Не знаю, чи вислів «притлумити бажання» дореч-
ний. Мені здається, що це трохи перебільшення…Однак
я гадаю, що ми справді намагалися не вносити у нашу
дружбу відтінку стосунків із протилежною статтю.
—Однак про це не говорили відкрито, — заува-
жила Сара.
Цкуру погодився:
—Ні, такого не озвучували. Та й у нас не було писа-
них правил поведінки.
—Ну а як ти особисто? Тебе не приваблювала ні Бі-
ла, ні Чорна? Ви ж постійно перебували разом. Із твоєї
розповіді я розумію, що обидві були дуже цікавими
дівчатами.
— Так, обидві були дуже цікавими. Кожна по-своєму.
Я скривив би душею, якби сказав, що вони мене не
приваблювали. Однак я намагався будь-що не дума-
ти про них.
—
Будь-що
?
—Будь-що, — відповів Цкуру. І знову відчув, що
його заливає легенький рум’янець.
—Коли вже мусив про них думати, то думав про
двох одразу.
—Про двох одразу?