19 / 36
19
— Слухай… продавчиня, секретарка, агент із продажу нерухо
мості. Не знаю… має бути щось, що ти хочеш робити.
Але цього не було. Я любила свою роботу в кав’ярні. Мені по
добалося знати все, що можна було знати про «Булочку з маслом»,
і слухати про життя людей, які заходили туди. Там я почувалася
комфортно.
— Слухай, любко, не нудься. Ти маєш зарадитися з цим. Усі
найкращі підприємці прокладали собі дорогу від самого низу.
І Джеффрі Арчер, і так само Ричард Бренсон. — Він поплескав
мене по руці, натякаючи, щоб я наддала бігу.
— Сумніваюся, що Джеффрі Арчера колись звільняли із під
жарювання булочок до чаю. — Я задихалась. І на мені був не той
бюстгальтер. Я сповільнила біг, опустила руки на коліна.
Він повернувся й став задкувати.
— Але якби той…— розітнув нерухоме холодне повітря Патри
ків голос. — Я жартую. Подумай над цим, а тоді вдягай ділового
костюма та прямуй у Службу зайнятості. Або я навчу тебе працю
вати зі мною, якщо хочеш. Знаєш-бо — справа вигідна. І не тур
буйся про відпустку. Я заплачу´.
Я всміхнулася йому.
Він послав мені повітряний поцілунок, і його голос розійшовсь
луною по порожньому стадіону:
— Повернеш, коли знімешся на ноги.
Я вперше звернулася по допомогу з безробіття. Відвідала соро
кап’ятихвилинну співбесіду віч-на-віч та групову співбесіду, де
сиділа в гурті близько двадцяти різношерстих чоловіків і жінок,
половина з яких здавалась такою самою злегка приголомшеною,
як і я, а другу половину складали байдужі, незацікавлені обличчя
людей, що навідувались сюди вже багато разів. Я була, як казав
тато, «у цивільному одязі».
У результаті цих зусиль я недовго заміщала на птахофабриці
відсутнього працівника в нічну зміну (мені потім тижнями стра
ховиддя снилися) і два дні провела на семінарі для домашніх
консультантів з використання електроенергії. Досить швидко
я збагнула, що, по суті, мене навчають одурманювати старих, щоб
вони змінювали постачальників енергії, і сказала Саїдові, моєму