20 / 36
20
особистому «консультанту», що цього не робитиму. Він наполягав,
щоб я не кидала, тому я перелічила йому деякі з методів, які мені
радили використовувати, і тоді він принишк, запропонувавши нам
(він завжди казав «ми», хоча було досить очевидно, що один з нас
мав
роботу) спробувати щось іще.
Я пропрацювала два тижні в ресторані швидкого харчування.
Робочі години мені підходили, я навіть справлялася з тим, що
в мене електризувалося волосся від їхньої уніформи, але трима
тися сценарію «відповідної реакції» з його «Чим я можу вам до
помогти?» й «Додати до цього велику порцію фрі?» — це не про
мене. Мене звільнили після того, як одна з дівчат, які працювали
на пончиках, заскочила мене, коли я обговорювала різні переваги
безкоштовних іграшок з чотирирічною дівчинкою. Що я можу
сказати? Та чотирирічна була розумниця. Я також вважала Спля
чих красунь надто недалекими.
Тепер я сиділа на моїй четвертій співбесіді. Саїд шукав на сен
сорному екрані «можливості» дальшого працевлаштування. На
віть він, з його зухвало-веселою манерою поводження людини,
яка пропихала на роботу геть безперспективних кандидатів, зда
валося, трохи від мене втомився.
— Гм… Ви коли-небудь замислювались про індустрію розваг?
— Невже коміки потрібні?
— Та ні. Ось є вакансія танцівниці на пілоні. Навіть декілька.
Я звела брову.
— Будь ласка, скажіть, що ви жартуєте.
— Це тридцять годин на тиждень на основі самозайнятості.
Думаю, там гарні чайові.
— Будь ласка, повторіть: ви щойно порадили мені роботу, в яку
входить розгулювання перед незнайомими людьми в спідній білизні?
— Ви сказали, що добре розумієтеся з людьми. І, здається, вам
до сподоби… сценічний одяг. Він подивився на мої зелені блиску
чі колготки. Я думала, що вони піднімуть мені настрій. За снідан
ком Томас наспівував мені мелодію з «Русалоньки».
Саїд щось набрав на клавіатурі.
— А як щодо «диспетчера телефонної лінії для дорослих»?
Я витріщилась на нього.
Він знизав плечима.