21
— Ви говорили, що любите спілкуватися з людьми.
— Ні. Жодних напівоголених барменок, масажисток чи опера
торок веб-камер. Слухайте, Саїде, має ж бути якась робота, від
якої в мого тата не станеться серцевого нападу.
Здавалось, я загнала його в глухий кут.
— Окрім роздрібної торгівлі з гнучким графіком, нічого не за
лишилось.
— А розкладання товару в нічні години? —Я була тут достатньо
разів, щоб говорити їхньою мовою.
— Там ціла черга. Як звичайно, на це йдуть батьки, які мають
дітей-школярів, — сказав він, наче вибачаючись, і знову став ви
вчати екран. — Так от, лишилися в нас самі доглядальниці.
— Гузна старим витирати.
— Боюсь, Луїзо, для чогось іншого у вас немає кваліфікації.
Якщо хочете перекваліфікуватися, радо скерую вас у правильно
му напрямку. В Освітньому осередку для дорослих є багато курсів.
— Це ми вже проходили, Саїде. Якщо я це зроблю, втрачу до
помогу з безробіття, так?
— Так, ви ж не шукатимете роботу.
Отак ми мовчечки там сиділи. Я дивилась на двері, де стояли
два дужих охоронці. Мені стало цікаво, чи знайшли вони цю ро
боту через Службу зайнятості.
— Я не дуже ладнаю зі старими, Саїде. З нами живе дідусь
після інсульту, то я й з ним не справляюся.
— О. То ви маєте невеликий досвід.
— Не зовсім. Моя мама доглядає його.
— Може, вашій мамі підійде робота?
— Смішно.
— Я не жартую.
— А я залишусь доглядати свого дідуся? Ні, дякую. І окреме
«дякую» від нього… Скажіть, а роботи в кав’ярні у вас немає?
— Не думаю, Луїзо, що в нас лишилось доволі кав’ярень, які
візьмуть вас на роботу. Можна спробувати «Кентакі фрайд чикен».
Може, там вам буде краще.
— Тому що продавати обсмажені в тісті шматочки курки
з картоплею фрі вигідніше, ніж просто обсмажені шматочки
курки? Не думаю.