Previous Page  9 / 38 Next Page
Information
Show Menu
Previous Page 9 / 38 Next Page
Page Background

9

збираюся туди, сподіваючись на вечерю та ночівлю. Було б

добре, якби ти захотів скласти мені компанію.

— Борху. — Біловолосий відвернувся від коня й глянув у ясні

очі незнайомця. — Я не хотів би, щоб між нами вкралися якісь

недомовленості. Я — відьмак.

— Я здогадався. А сказав ти це таким тоном, наче мовив:

«Я — прокажений».

— Є такі, — сказав Ґеральт повільно, — хто волів би компанію

прокажених, аніж товариство відьмака.

— Є і такі, — засміявся Три Галки, — які воліли б вівцю, аніж

дівчину. Що ж, можна лише їм поспівчувати, тим і іншим. Повто­

рюю пропозицію.

Ґеральт стягнув рукавичку й потиснув простягнену йому

долоню.

— Приймаю, тішуся з нового знайомства.

— Тож у дорогу, бо щось я зголоднів!

ІІ

Шинкар протер ганчіркою зашкарублі дошки столу, вклонився

й посміхнувся. Не мав двох передніх зубів.

— Та-ак…— Три Галки якусь на мить вдивлявся у закіптюже-

ну стелю й у павуків, які там дуріли. — Спершу… Спершу пива.

Щоб двічі не ходити — ціле барильце. А до пива…Що ти можеш

запропонувати до пива, любчику?

— Сир? — ризикнув шинкар.

— Ні, — скривився Борх. — Сир буде на десерт. До пива ми

хочемо чогось кислого й гострого.

— Слухаюся. — Шинкар посміхнувся ще ширше. Два передні

зуби були не єдиними, яких йому бракувало. — Вугорки із часни-

ком в олії та оцті або ж мариновані стручки зеленої паприки…

— Оце діло. І те, й те. А потім юшки, такої, як я колись тут їв,

плавали у ній різні молюски, рибки й інше смаковите сміття.

— Юшка бокорашів?