11 / 38
11
— Ґеральте. — Три Галки відклав ложку й елегантно чхнув. —
Повернімося на хвильку до нашої дорожньої розмови. Я зрозу-
мів, що ти, відьмаче, подорожуєш з одного кінця світу на інший
його кінець, а дорогою, якщо трапляється якась потвора, її
убиваєш. І з того маєш грош. У цьому полягає відьмачий фах?
— Більш-менш.
— А буває так, що тебе кудись викликають спеціально? На,
скажімо, спеціальне замовлення. Тоді що — ти їдеш і його ви
конуєш?
— Залежить від того, хто викликає і навіщо.
— І — за скільки?
— Це також. — Відьмак стенув плечима. — Усе дорожчає,
а жити треба, як говорила одна моя знайома чарівниця.
— Доволі вибірковий підхід, дуже практичний, я б так сказав.
Але ж у цьому коріниться якась ідея, Ґеральте. Конфлікт сил
Порядку із силами Хаосу, як говорив один мій знайомий чарів-
ник. Я уявляв собі, що ти виконуєш місію, борониш людей від
Зла, завжди і всюди. Без різниці. Стоїш на одному з боків ча-
стоколу.
— Сили Порядку, сили Хаосу. Страшенно гучні слова, Борху.
Ти конче хочеш поставити мене на якийсь бік частоколу у кон-
флікті, який, повсюдно вважається, є вічним, таким, що розпо-
чався задовго до нас і триватиме, коли нас давно вже не буде.
На чиєму боці коваль, який підковує коней? Наш шинкар, який,
власне, біжить сюди із казаном баранини? Що, на твою думку,
розмежовує Хаос та Порядок?
— Це дуже проста справа. — Три Галки глянув йому просто
у вічі. — Те, що являє собою Хаос, є загрозою, є агресивною
стороною. А порядок — це сторона, якій загрожують, яка потре-
бує захисту. Потребує захисника. А, вип’ємо. І беремося за ягня.
— Слушно.
Зерріканки, які дбали про форми, зробили перерву в їжі,
яку заповнили питтям у прискореному темпі. Вея, схилившись
до плеча товаришки, знову щось шепотіла, торкаючись косою