13 / 34
15
но поклав їх під матрац, потім змив у душі весь бруд, що прилип
до нього за день, і заліз під ковдру. Він накрутив будильник на
шосту ранку, потягнувся, позіхнув і нарешті заснув.
Світанок грав золотими барвами, без жодного натяку на роже-
ві чи пурпурові відтінки. Небо було вицвілого блакитного кольору,
наче стара сорочка, яку випрали тисячу разів. Ричер знову прийняв
душ, одягнувся і вийшов назустріч новому дню. Він одразу помітив
порожній розкладний стілець, якого хтось залишив просто посеред
дороги, але чомусь це не викликало в нього жодних роздумів. Він
почав підійматися металевими сходами так тихо, наскільки це було
можливо, перетворюючи звичний для них дзенькіт на глухий рит-
мічний стукіт, із великою обережністю стаючи на кожну наступну
сходинку. Він знайшов двісті чотирнадцятий номер і постукав у йо-
го двері впевненим, але обережним рухом, саме так, як, на його
думку, мав би зробити коридорний у пристойному готелі. «
Мадам,
ваш будильник, як ви і просили».
У неї було сорок хвилин у за-
пасі. Десять на те, щоб зібрати речі, десять на те, щоб прийняти
душ, і ще десять хвилин, щоб дістатися залізничної станції. А отже,
вона прийде задовго до прибуття ранкового потяга.
Ричер обережно спустився сходами вниз і вийшов на вулицю,
яка своїми розмірами нагадувала радше цілу площу. Він подумав,
що там легко могли б розвертатися та шикуватися перед мосто-
вими вагами повільні та громіздкі вантажівки, що везуть про-
дукти з фермерських угідь, а ще там могло б уміститися декілька
пунктів прийому та елеваторів для мішків із зерном. На асфаль-
ті навіть видно було сліди від шин цих вантажних авто. Масшта-
би просто вражали. Мабуть, тут знаходився центр, який обслу-
говував навколишню місцевість, а в цій частині Америки це могло
означати населені пункти в радіусі до двохсот миль. Це пояснюва-
ло наявність тут великого мотелю. Скоріш за все, у ньому зупиня-
лися фермери, що приїздили з усіх усюд і мусили десь перебути ніч
перед поїздкою на потягу до якогось віддаленого містечка або
після неї. Може, вони прибували сюди всі одночасно, певної по-
ри року, коли був найбільший попит на товар і його слід було
продати до великого міста, наприклад до Чикаґо. Ось чому в мо-
телі було тридцять номерів.
Ця широка вулиця, чи торговельна площа, чи що б це не було,
простягалась із півдня на північ. Її східним кордоном були заліз-