25 / 36
24
важувало її звичку, як казав Джейсон, завжди сидіти немов на
голках. Зараз вона хотіла вірити в його слова. Дуже хотіла.
Проте, коли Джейсон нахилився й поцілував її в лоб, вона
відчула, як він тремтить, отож їй стало цікаво, чи
він
сам вірить
у те, що каже. Але потім заспокійливе далося взнаки й усе
стало таким добрим і м’яким. Вона почула, як Джейсон ска-
зав: «Я люблю тебе». Вона відповіла, що також його любить.
Або вона думала, що сказала, а насправді просто уявила це.
У катетеризаційній лабораторії настрій був світлим та весе-
лим, наближалась одинадцята година п’ятничного вечора.
Рентгенолог і медсестри обмінювалися жартами, а Мерібет
спостерігала за цим крізь наркозний туман. Вона відчувала
натиск, коли вставляли катетер, але не відчула, як його вжи-
вили до її серця.
Коли наркоз перестав діяти, у Мерібет з’явилося тепле
відчуття, дивне, але не зовсім неприємне.
—Ви можете покашляти, Мерібет? — запитав хтось. Вона
покашляла.
—Чудово.
Вона щось відчула, щось дивне, бо її ніхто не попереджав,
як саме вона почуватиметься після операції.
—Що сталося? — жінка почула, як хтось це запитав.
—У неї падає тиск! — відповів хтось інший.
Настрій змінився так несподівано, як літнє небо, раптом
заступлене хмарами. Потім усе відбувалося дуже швидко. Не
було ніяких сирен, різких рухів. Маска на лиці. В останню
мить, перше ніж упасти в темряву, Мерібет подумала — не зі
страхом, а радше з благоговінням, — як легко все закінчується.
3
Вона розплющила очі. Вона не могла дихати. Дихала, але
не
відчувала
цього.
Яскраве світло падало їй на обличчя. Мерібет кліпнула
очима. Спробувала щось промовити, але не змогла.
Це був сон?