24 / 36
Виховання без травмування...
24
ніс або затерпла рука — у хлопчика росте тривога.
У голові з’являються думки про те, що він неминуче
захворіє і що ця хвороба не скінчиться нічим хорошим.
Від усього цього його кидає в жар і може насправді підви
щитися температура. Зазвичай він, аби чого не ста
лося, вирішує зостатись вдома і не іти дошколи. Може
лежати в ліжку і про всяк випадок випити різних ліків
(від застуди, головного болю), вітамінів і ще чогось.
Те саме і якщо мама чи бабуся почуваються не
добре. Їм достатньо прилягти на диван та покла
сти мокрого рушника на лоба. У своїх думках Яро
слав прокручує страшні сценарії, де мама та бабуся
лежать прикуті до ліжка і не можуть дати собі ради.
Він боїться думати про найстрашніше, але думки
про смерть все одно лізуть йому в голову. Від цього
стає ще страшніше, і, щоб не думати, хлопець яко
мога скоріше намагається зробити щось — викли
кати лікаря, поміряти тиск, дати пігулок.
Ярославові 14, але він краще за більшість дорос
лих знається на різних хворобах та усілякій допомозі
при них. І мама і бабуся, звісно, занепокоєні тим, що
робиться з хлопчиком. Вони фармацевти і саме цим
пояснюють його обізнаність у різних ліках та про
цедурах. Мовляв він змалку і на роботу до них ходив,
і до сусідів, коли ті терміново просили дати якихось
ліків. «Самі знаєте… — ділиться бабуся. — Перше
йдуть в аптеку, а не до лікаря — і швидше, і дієві
ше. Ми жто знаємо, що справді допомагає і що буває,
якщо вчасно не прийняти ліків. Стільки людей поги
нуло, через тих неуків».