дина на денні години, щоб годувати й допомагати. Часто в такій
роботі треба допомогти кудись вийти або бути помічним у по
всякденних речах, яких вони не можуть зробити самі… О! Добрі
гроші. Набагато більші за мінімальну платню.
— Мабуть, тому, що сюди включено витирання гузна.
— Я телефоную їм, щоб це з’ясувати. І якщо зад витирати не
потрібно, ви підете на співбесіду?
Він запитав, але ми обойко знали відповідь. Я зітхнула й, за
бравши свою сумку, пішла додому.
— Ісусе Христе, — сказав мій батько. — Лишень уяви. Хіба тому
нещасному не досить кари інвалідним візком, щоб за компань
йонку дістати ще й нашу Лу?
— Бернарде! — гримнула мама.
Позаду мене дідусь сміявся в чашку чаю.