24 / 36
24
2
Я
не твердолоба. Думаю, саме час прояснити це.
Знаєте, важко не відчувати нестачу олії в голові, коли рос
теш поруч із молодшою сестрою, яка не просто перейшла у твій
клас, а й перевелась пізніше у клас наступний.
Усе, що потребувало розумових зусиль, Катрина робила пер
шою, незважаючи на те що була на вісімнадцять місяців молод
ша за мене. Усі книжки, які я читала, вона прочитала першою,
усі факти, про які я згадувала за обіднім столом, вона вже
знала. Вона єдина відома мені людина, яка насправді любить
іспити. Іноді я думаю, що вдягаюся так, тому що єдине, чого не
може зробити Трина, — вдало підібрати одяг. Вона належить до
тих дівчат, які надають перевагу светрам та джинсам. На її
думку, причепуритися — це заздале´годи попрасувати джинси.
Мій батько називає мене типа`чка, бо я, як ведеться, говорю
те, що перше спаде мені на думку. Він каже, що я кап-у-кап моя
тітка Лілі, яку я зроду не бачила. Трохи дивно, коли тебе постій
но порівнюють із тим, із ким ти ніколи в житті не зустрічалася.
Я спускаюся сходами у фіолетових черевиках, а тато киває мамі
й каже: «Пам’ятаєш фіолетові чоботи тітки Лілі?» Мама пирскає
і починає сміятись, немов з якогось секретного жарту. Моя
мама називає мене оригіналкою — це такий собі ввічливий спо
сіб натякнути, що моя манера одягатися їй не зовсім зрозуміла.
Утім, окрім короткого підліткового періоду, я ніколи не хоті
ла бути схожою на Трину чи інших дівчат у школі. До чотир
надцяти я надавала перевагу хлопчачому одягові, а тепер на
магаюсь одягатися на догоду собі залежно від мого настрою
конкретного дня. Яка мені рація мати банальний вигляд? Я не
висока, чорнява і, як вважає тато, маю «обличчя ельфа» (не за
«ельфійську вроду» йдеться). Я не сіренька мишка, але навряд
чи хтось колись назве мене красунею. Мені бракує витонченос