17 / 34
Дара Корній
16
Уся робота, крім приготування вечері, вже
перероблена. Усе в господарці чемно стоїть на
своїх місцях. Позичене — повернуто, загубле-
не — віднайдено. І хата, і господарка світяться
чистотою й порядком. Сьогодні прибирати, по-
рати, виносити сміття з хати чи, борони Боже,
позичати — забороняється. І неживе, і живе має
бути вдома — легко в такий день винести щастя
чи здоров’я з хати або позичити його назавжди
недобрим людям. Бо хіба добрі такого дня ста-
нуть щось позичати?
Вечеря зготовлена. А я, мала, нетерпляче
поглядаю то на годинник, то на небо, вишуку-
ючи першу зірку. Зимове сонце втомлено хо-
вається в холодних небесних перинах, якась
мить — і вже:
—Зоря, Зоря! Дідусю, бабусю, мамо! Пер-
ша зоря!
Влітаю в хату, вся аж тремчу від задоволення.
Дочекалася! В бабусі і мами все готово. Бабуся
кладе по кінцях столу біленькі зубочки часнику,
схожі на серпики молодого місяця. І бурмоче
під ніс ледь розбірливе:
— За лісом-пралісом хатка стоїть. А в хатці
престол лежить. Кладу сей зубок на перший
куток. Йди, нечиста сило, на мха, на болота, на
сухі очерета. Кладу сей зубок на другий куток.
Тут тобі не стояти, тут тобі не лежати, жовтої