16 / 38
16
Відьмак покивав. Критерії, на підставі яких жінки оціню
вали привабливість чоловіків, не вперше видалися йому за-
гадковими.
Три Галки ввалився до алькова, зашнуровуючи штани, го-
лосно віддавав накази корчмарю. Тея, яка трималася на два
кроки позаду, вдаючи знуджену, роззиралася по корчмі, а куп-
ці й бокораші старанно уникали її погляду. Вея висмоктала
чергового рака, раз за разом кидаючи на відьмака промови-
сті погляди.
— Я замовив ще по вугрю, цього разу — печеному. — Три
Галки важко сів, побрязкуючи незастебнутим поясом. — Наму-
чився я з тими раками й трохи зголоднів. І я домовився про
твою ночівлю, Ґеральте. Немає сенсу блукати поночі. Ще пороз-
важаємося. Ваше здоров’я, дівчата!
— Вассехель! — сказала Вея, салютуючи йому кубком.
Тея моргнула й потягнулася, причому чималий бюст, всупе-
реч Ґеральтовим очікуванням, не роздер сорочку.
— Порозважаємося. — Три Галки перехилився через стіл
і ляснув Тею по сідницях. — Порозважаємося, відьмаче. Гей,
господарю! Давай сюди!
Шинкар жваво підбіг, витираючи руки об фартух.
— Знайдеться у тебе діжа? Така, для прання, солідна й велика?
— Наскільки велика, пане?
— На чотири особи.
— На… чотири… — Корчмар роззявив рота.
— На чотири, — підтвердив Три Галки, добуваючи з кишені
напханий капшук.
— Знайдеться. — Шинкар облизнув губи.
— Чудово, — засміявся Борх. — Накажи винести її нагору, до
моєї кімнати й наповнити гарячою водою. Швидесенько, люб-
чику. І пива накажи туди принести, ті три жбани.
Зерріканки захихотіли й одночасно підморгнули.
— Яку бажаєш? — запитав Три Галки. — Га? Ґеральте?
Відьмак почухав потилицю.