21 / 38
21
здійнявшись у повітря із чималим зусиллям. Щопівтораста ліктів
із гуркотом падав і злітав знову. Інколи йшов, тягнучи задні
лапи. Ті, що посміливіші, пішли за ним, на відстані погляду.
І знаєте що?
— Кажи, Любистку.
— Дракон заліз в ущелини у Пустульських горах, поблизу від
витоків Браа, й сховався у тих печерах.
— Тепер усе ясно, — сказав Ґеральт. — Дракон, скоріше за
все, у тих печерах століття перебував у летаргії. Я чув про такі
випадки. І там також має бути його скарбниця. Тепер я знаю,
чому блокують міст. Хтось хоче накласти на ту скарбницю лапу.
І той хтось — Нєдамір із Кайнгорна.
— Саме так, — сказав трубадур. — Усе Холопілля аж кипить
з цього приводу, бо вважають там, що дракон і скарбниця на-
лежать їм. Але вагаються повстати проти Нєдаміра. Нєдамір —
щеня, він ще й голитися не почав, але вже встиг довести, що
проти нього повставати небезпечно. А той дракон йому потрібен
диявольськи, тому він так швидко відреагував.
— Потрібна йому та скарбниця, хотів ти сказати.
— У тому й річ, що дракон — навіть більше, ніж скарбниця.
Бо, бачте, Нєдамір гострить зуби на сусіднє королівство, Мал-
леору. Там після раптової і дивної смерті князя залишилася
княжна у віці, так би мовити, покладин
1
. Вельможі з Маллеори
від Нєдаміра й інших конкурентів не в захваті, бо знають, що
новий володар натягне їм вузду, не те що княжна-шмаркачка.
Тож вони вигребли десь старе й запилене пророцтво, що твер-
дить: митра й рука дівчини належать тому, хто переможе дра-
кона. Оскільки ж драконів тут не бачили століттями, то думали,
що тепер настав для них спокій. Нєдамір, звісно, з легенди
насмівся, узяв би Маллеору збройною рукою та й по всьому,
але коли розійшлася звістка про холопільського дракона,
1
Покладини — традиційна весільна церемонія, якою завершуються весільні гулян-
ня; перша шлюбна ніч.