17 / 36
17
майже ніколи не відвідували. На великому пісок був ніж-
ніший і майже без водоростей.
Міррен зняла взуття, і всі ми вчинили так само. Ми
жбурляли у воду камінчики. Ми просто були.
Я написала наші імена на піску. Кейденс, Міррен,
Джонні та Ґет. Ґет, Джонні, Міррен та Кейденс. Так по-
чалася наша історія.
* * *
ДЖОННІ БЛАГАВ,
щоб Ґет залишився надовше.
Наступного року він благав, щоб його привезли на все
літо. І Ґет приїхав.
Джонні був першим онуком. Бабуся з дідусем майже
ніколи йому не відмовляли.
5
У ЧОТИРНАДЦЯТЕ ЛІТО
ми з Ґетом удвох прогулювалися на
невеличкому моторному човні. Це було одразу після сні-
данку. Бесс залишила Міррен грати в теніс з близнючка-
ми і Тафтом. Джонні того року почав бігати і нарізав кола
по периметру острова. Ґет знайшов мене на кухні Клер-
монту і запитав, чи не хочу я взяти човна.
—Та не дуже.
Мені хотілося повернутися в ліжко і почитати.
—Ну будь ласка.
Ґет майже ніколи не казав «будь ласка».
—Візьми його сам.
—Я не можу. Не відчуваю, що маю право.
—Ну звісно, можеш.
—Але тільки з кимось із вас.
Він поводився якось особливо дивно.
—А куди ти хочеш поплисти? — запитала я.