19 / 34
21
—Ви марнуєте свій час. Не знаю, які у вас проблеми, але
я точно не маю до них жодного стосунку.
—Я хочу знати, чи ви також приїхали сюди по роботі. Ми
можемо працювати в одному напрямку. А можемо й обоє марну-
вати тут час.
—Я тут не по роботі. І я не дотримуюсь ніякого напрямку.
Я лише випадковий перехожий.
—Ви впевнені?
—Стовідсотково.
—Чому я маю вам вірити?
—Мені байдуже, вірите ви мені чи ні.
—Подивіться на це з моєї точки зору.
Раптом Ричер запитав:
—Ким ви були до того, як стали агентом ФБР?
Ченґ відповіла:
—Я працювала офіцером поліції в Коннектикуті. Патрульним
поліціянтом.
—Чудово. А я був військовим поліціянтом. Власне, ми ко
леги. У певному сенсі. Повірте мені на слово. Я тут просто ви-
падково.
—У яких військах ви служили?
Ричер відповів:
—У збройних силах.
—Що ви там робили?
—Усе, що мені наказували. Тобто всього потроху. Зазвичай
я займався кримінальними розслідуваннями. Шахрайство, кра-
діжки, убивства, державні злочини. Усе, що вчиняють люди,
якщо їм це дозволити.
—Як вас звуть?
—Джек Ричер. Майор у відставці, колишній працівник 110-го
відділку військової поліції. Я також утратив свою роботу.
Ченґ повільно кивнула і, здається, трохи заспокоїлася. Але
пильності не втратила. Вона знову запитала, проте цього разу
вже спокійніше:
—Ви впевнені, що ви тут не на завданні?
Ричер відповів:
—Абсолютно.
—Чим ви займаєтесь тепер?