13 / 40
13
а раніше звичайно викидав їх у вбиральню. Але час від часу його
знову охоплює ота манія, і розсилає він тоді кінних, аби ті шукали
нових чаклунів. Ну й нагороду обіцяє, три тисячі, через що збіглося
сюди кілька відчайдухів, мандрівних лицарів, навіть один пастушок,
знаний у всій околиці кретин, нехай земля йому пухом. А стриґа все
ще добре почувається. Тільки й того, що час від часу когось загризе.
Можна призвичаїтися. А з тих героїв, що її намагаються відчарувати,
хоча б та користь, що бестія нажирається на місці й не швендяє поза
замком. А у Фольтеста тепер новий палац, цілком ладний.
— За шість років, — Ґеральт підвів голову, — за шість років ніхто не
владнав справи?
— Отож бо. — Велерад дивився на відьмака проникливо. — Бо спра-
ву неможливо владнати, і доведеться із тим змиритися. Я кажу про
Фольтеста, про нашого милостивого й улюбленого владику, який все ще
прибиває ті відозви на перехрестях. Тільки й того, що охочих, здається,
поменшало. Щоправда, останнім часом з’явився був один, але хотів три
тисячі наперед. Ну то ми запхали його до мішка й кинули в озеро.
— Шахраїв не бракує.
— Ні, не бракує. Їх навіть забагато, — погодився бургомістр, стежа-
чи за відьмаком. — Саме тому, як підеш до палацу, не проси золота
наперед. Якщо взагалі туди підеш.
— Піду.
— Що ж, твоя справа. Утім, пам’ятай мою пораду. І якщо вже про
нагороду мова, то останнім часом почали балакати і про другу її час
тину, я вже казав. Принцесу за дружину. Не знаю, хто те вигадав, але
якщо стриґа виглядає так, як розповідають, то це жарт надзвичайно
похмурий. І все ж не забракло дурнів, які погнали галопом до замку,
тільки-тільки поширилася звістка, що є можливість увійти до королів-
ської родини. А конкретно, двоє шевців-підмайстрів. Чому шевці такі
дурнуваті, Ґеральте?
— Не знаю. А відьмаки, бургомістре? Намагалися?
— Було кілька, авжеж. Найчастіше, як чули, що стриґу треба відча-
рувати, а не забити, знизували плечима та йшли собі. Тому моя пова-
га до відьмаків значно виросла, Ґеральте. Ну а потім приїхав один,
молодший від тебе, імені я не пам’ятаю, якщо він взагалі його називав.
Той спробував.