18 / 40
18
— Лише кілька запитань.
— Питайте.
— Бургомістр говорив, що після появи стриґи король закликав
чимало Відунів.
— Так і було. Але не говоріть: «стриґа», говоріть: «принцеса». Легше
уникнете такої помилки при королі… і пов’язаних із тим неприємностей.
— Чи серед Відунів був хтось відомий? Уславлений?
— Були такі й тоді, і пізніше. Не пам’ятаю імен. А ви, пане Остріте?
— Не пам’ятаю, — сказав вельможа. — Але знаю, що дехто втішався
славою та визнанням. Балакали про те чимало.
— Вони погоджувалися із тим, що закляття можна зняти?
— Були далекі від згоди, — посміхнувся Сеґелін. — Щодо будь чого.
Але думка така звучала. Мала то бути проста справа, яка не потребу-
вала магічних здібностей: як я зрозумів, досить, аби хтось провів ніч,
від заходу сонця до третіх півнів, у підземеллі, біля саркофагу.
— Справді — проста, — пирхнув Велерад.
— Я хотів би почути опис… принцеси.
Велерад схопився зі стільця.
— Принцеса виглядає, наче стриґа! — проревів. — Як найбільш
стриґовата стриґа, про яку я чув! Її високість королівська донька,
проклятий виродок, має чотири лікті зросту, нагадує барильце пива,
має пащеку від вуха до вуха, повну зубів-стилетів, червоні буркала та
руді патли! Лаписька із пазурами, неначе у лісового кота, висять до
самої землі! Дивно, що ми не почали ще розсилати мініатюри до
дружніх дворів! Принцесі, хай її зараза вдушить, вже чотирнадцять,
час подумати про сватання за якогось принца!
— Вгамуйся, бургомістре, — зморщився Остріт, поглядаючи у бік
дверей. Сеґелін злегка посміхнувся.
— Опис хоча й живописний, проте досить точний, а саме те мось-
пане відьмаче і мав на увазі, вірно? Велерад забув додати, що прин-
цеса рухається із неймовірною швидкістю і що вона набагато сильніша,
ніж можна подумати, судячи з її росту та статури. А те, що їй чотирна
дцять, — це факт. Якщо воно істотно.
— Істотно, — сказав відьмак. — Чи напади на людей відбуваються
тільки за повного місяця?