20 / 40
20
Скінчивши огляд, Ґеральт кивнув мірошнику й солдату, відпустивши
їх. Солдат випхав хлопа за двері й скинув відлогу. То був то Фольтест
власною персоною.
— Сиди, не вставай, — сказав король. — Візит неофіційний. Ти за-
доволений розвідкою? Я чув, що ти був у замку у полудень.
— Так, пане.
— Коли візьмешся до справи?
— До повного місяця ще чотири дні. Після повні.
— Бажаєш спочатку придивитися?
— Немає такої потреби. Але наїдена… принцеса… буде менш
рухливою.
— Стриґа, майстре, стриґа. Не гратимемося у дипломатію. Принце-
сою вона тільки-но буде. Зрештою, про те я й прийшов із тобою пороз-
мовляти. Відповідай, неофіційно, коротко і ясно: буде чи не буде?
Тільки-от не прикривайся аніяким там кодексом.
Ґеральт потер чоло.
— Я, королю, підтверджую: чари можна зняти. І якщо не помиляюся,
то дійсно — провівши ніч у замку. Треті півні, якщо застануть стриґу поза
саркофагом, ліквідують прокляття. Так звичайно зі стриґами й чинять.
— Так просто?
— Це не просто. Треба ту ніч пережити — це раз. Можуть, крім того,
бути відхилення від норми. Наприклад, не одна ніч, а три. По черзі.
Також є випадки… ну… безнадійні.
— Так, — підвищив голос Фольтест. — Я це від декого весь час чую.
Убити потвору, бо то невиліковний випадок. Майстре, я впевнений, що
із тобою вже розмовляли. Га? Зарубати людожерку без церемоній,
одразу, а королю сказати, що на то не було іншої ради. Король не
заплатить, ми заплатимо. Дуже вигідний варіант. І дешевий. Бо король
накаже відтяти відьмаку голову чи повісити його, а золото залишить-
ся у кишені.
— А король справді накаже відтяти відьмаку голову? — скривився
Ґеральт.
Фольтест деякий час дивився рівійцю у вічі.
— Король і сам не знає, — сказав нарешті. — Але враховувати таку
можливість відьмаку, гадаю, варто.
Тепер хвилину помовчав Ґеральт.