21 / 40
21
крапля поту скотилася за комір. Один тільки Берар, зда-
валося, не відчував збентеження.
— Азере, може, зіграємо у карти? Яку гру ви хочете?
— Вибач, Рене, — подала голос мадам Азер. — У мене
раптово розболілася голова, я краще піду спати. Може,
месьє Рейзфорд зіграє з вами замість мене.
Стівен встав, коли мадам Азер підвелася. Берари по-
чали стурбовано розпитувати мадам Азер, але та, посмі-
хаючись, запевнила усіх, що з нею все гаразд. Берар вкло-
нився до її руки, а мадам Берар залишила поцілунок на
досі червоній щоці мадам Азер. Коли вона повернулась
до дверей, Стівен, поки її, раптом така поважна, фігура
зникла в холі у супроводі шурхоту криваво-червоної спід-
ниці, помітив у неї на передпліччі декілька веснянок.
—Давайте перейдемо до вітальні, — запросив Азер. —
Месьє, я сподіваюся, що ви візьмете участь у нашій грі.
— Так, звичайно, — погодився Стівен, витискаючи
із себе посмішку.
—Нещасна мадам Азер, — промовила мадам Берар,
коли вони сідали до стола для гри в карти. — Я сподіва-
юся, що вона не застудилася.
Азер засміявся:
—Ні-ні, це все нервове. Не переймайтесь.
— Вона така тендітна істота, — пробурмотів Берар. —
Ви хороша пара, Азере.
—Як би там не було, а головний біль може спричини-
ти гарячку, — продовжувала мадам Берар.
—Мадам, — почав Азер, — я можу вас запевнити, що
в Ізабель немає ніякої гарячки. У цієї жінки такий тем-
перамент. У неї часто буває головний біль та інші незнач
ні негаразди. Це нічого не означає. Повірте мені, я добре
її знаю і вже звик до її невеличких слабкостей.