22 / 40
22
Він подивився поглядом співучасника на Берара, який
посміхався.
— Вам пощастило, що у вас така міцна статура.
— У неї завжди бував головний біль? — мадам Берар
все не заспокоювалась. Губи Азера витягнулись у струну.
—Це невелика ціна, яку доводиться платити. Ваш
хід, месьє.
—Що? — Стівен подивився у свої карти. — Вибачте,
я відволікся, — він дивився на посмішку Азера і намагав-
ся вгадати, що ж вона означає.
Берар продовжив розмовляти з Азером про страйк,
швидко по черзі викладаючи карти на стіл. Стівен на-
магався сконцентруватися на грі і підтримувати якусь
розмову з мадам Берар. Вона приділяла мало уваги його
намаганням, але щоразу, коли її чоловік до неї звертався,
її обличчя сяяло.
—Цим страйкарям потрібно, — сказав Азер, — щоби
хтось вивів їх на чисту воду. Я не збираюся дивитися на
те, як мій бізнес загниває через неприйнятні вимоги
декількох ледарів. Деяким власникам просто треба на-
братися сил протистояти їм та усіх їх звільнити.
—Я боюся, що це може викликати бунт. Люд буде
шаленіти, — припустив Берар.
—На голодний шлунок — навряд чи.
—Я не певен, що для вас, як для члена міської ради,
буде прийнятним брати участь у такому конфлікті.
Берар узяв карти, щоби перетасувати; його товстуваті
пальці майстерно справлялися з колодою. Закінчивши,
він підпалив сигару і відкинувся на стільці, натягнувши
жилет на живіт.
Увійшла служниця і запитала, чи нема якихось поба-
жань. Стівен приховав позіхання — він був у дорозі з учо-